Перелік документів щодо булінгу
1. Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» №2229 від 7 грудня 2017 року.
2. Порядок взаємодії суб’єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству і насильству за ознакою статті затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №658 (п.39-41).
3. Наказ МОН України «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо виявлення, реагування на випадки домашнього насильства і взаємодії педагогічних працівників з іншими органами та службами» від 02.10.2018 №1047.
4. Наказ ТВО від 30.10.2018 №428р «Про заходи щодо протидії домашньому насильству».
5. Лист Міністерства соціальної політики України від 29.12.2018 №27/0/2-19/57 «Про постанову Кабінету Міністрів України від 03.10.2018 №800» та методичні рекомендації щодо реалізації постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі таких, що можуть загрожувати їх життю та здоров’ю» від 03.10.2018 №800 .
6. Спільний наказ Міністерства соціальної політки України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства охорони здоров’я України від 19.08.2014 №564/836/945/577 «Про затвердження Порядку розгляду звернень та повідомлень з приводу жорстокого поводження з дітьми або загрози його вчинення» - (форма повідомлення).
Булінг
1. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькування)» від 18 грудня 2018 року №2657 –VІІІ»
2. Лист МОН України від 29.01.2019 № 1/9-881 «Рекомендації для закладів освіти щодо застосування норм Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькування)» від 18 грудня 2018 року №2637 –VІІІ» (управлінський та просвітницький підхід).
Профілактика правопорушень
1. Лист МОНУ України від 28.01.2019 №1/9-849 «Щодо профілактики кримінальних правопорушень серед неповнолітніх».
2. Постанова Кабінету Міністрів України від 13.09.2017 р. №684 "Про затвердження порядку ведення обліку дітей шкільного віку та учнів"
Алгоритм дій при виявленні випадків булінгу- Заява
- Наказ про створення комісії
- Протокол з рішенням
- Заходи реагування
- Надання соціальних та психолого-педагогічних послуг здобувачам освіти, які вчинили боулінг, стали його свідками або постраждалим від булінгу.
- Інформування органів поліції, ССД.
Алгоритм реагування в закладі освіти на випадки домашнього насильства
Відповідно до статті 11 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 7 грудня 2017 року, Порядку взаємодії суб’єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству і насильству за ознакою статті затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №658 (п.39-41), на виконання наказу МОН України «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо виявлення, реагування на випадки домашнього насильства і взаємодії педагогічних працівників з іншими органами та службами» від 02.10.2018 №1047, наказу ТВО від 30.10.2018 №428р «Про заходи щодо протидії домашньому насильству».
Попередні заходи:
1. Визначення уповноваженої особи, з працівників закладу освіти для здійснення невідкладних заходів реагування у випадках виявлення фактів насильства та/або отримання заяв/повідомлень від постраждалої особи/інших осіб.
2. Інформаційно-просвітницькі, виховні заходи із учасниками освітнього процесу з питань запобігання та протидії насильству.
3. Інформація на стендах, сайтах закладів освіти про уповноважену особу закладу, контактні телефони організацій та установ, служб підтримки постраждалих осіб, до яких слід звернутися у випадку домашнього насильства (поліція – 102, Національна дитяча «гаряча лінія» - 0-800-500-333, Національна «гаряча лінія» з протидії домашньому насильству -116-123, 0-800-500-225 та 116-111)
У разі виявлення фактів насильства
Крок 1. Організація соціально-психологічного супроводу постраждалого, надання медичної допомоги (у разі потреби). Дотримання принципу конфіденційності.
Крок 2. Протягом доби за допомогою телефонного зв’язку, електронної пошти інформувати уповноважений підрозділ органу Національної поліції, службу у справах дітей, територіальний відділ освіти.
Крок 3. Фіксування необхідної інформації в журналі реєстрації фактів виявлення (звернення) про вчинення домашнього насильства та насильства за ознакою статі (закладу освіти) за формою згідно з додатком 3 Порядку взаємодії суб’єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству і насильству за ознакою статті затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №658.
Крок 4. Організація корекційної роботи психологічної служби, соціально-педагогічний супровід з жертвою та її кривдником.
Кібербулінг – загроза ХХІ століття
У повсякденному житті кожна людина, турбуючись про власну безпеку, дотримується безліч правил: уникає темних підворіть пізно ввечері, переходить дорогу на зелене світло, обачно ставиться до незнайомців і т.п. Віртуальний світ у цьому плані мало відрізняється від дійсного, тому, потрапляючи в нього, не слід забувати про правила реального життя.
Найактивнішими користувачами Інтернет простору стають підлітки. Інтернет для них став частиною життя. Вони швидко орієнтуються у віртуальному просторі: завантажують музику, використовують обмін миттєвими повідомленнями, грають в онлайн-ігри …
Одна з відносно нових для підростаючого покоління загроз — кібербулінг, віртуальний терор, найчастіше підлітковий. І, якщо в реальному житті за скривджену дитину хтось заступиться, то в Інтернеті вона – одна, а загрози і приниження однолітків можуть серйозно травмувати психіку.
Кібербулінг – це сучасна форма агресії, яка набула поширення з появою мобільних телефонів, Інтернету. Будь-які її форми мають на меті дошкулити, нашкодити чи принизити людину дистанційно, без фізичного насильства (на відміну від булінгу). „Зброєю” булера стають соціальні мережі, форуми, чати, мобільні телефони тощо.
Причин у агресії безліч, вона може бути вмотивованою чи непередбачуваною. У реальності чи в Інтернеті практично однаково розкриваються стосунки „агресор-жертва”. Механізм їх взаємодії фактично ідентичний. Так само часто ворожнеча з реального світу переходить у віртуальний. Діти можуть знати, хто знущається над ними в мережі. Булінг сьогодні стає кібербулінгом, але найстрашніше те, що нападати можуть незнайомці, які переслідують свої мерзенні цілі. Реальний булінг, на відміну від кібербулінгу, закінчується, коли дитина приходить зі школи додому, віртуальний терор триває і вдома.
Кібербулінг має декілька проявів, жоден з яких не можна ігнорувати:
· відправка погрозливих та образливого змісту текстових повідомлень;
· розповсюдження (спам) відео та фото порнографічного характеру;
· демонстративне видалення дітей зі спільнот у соцмережах, з онлайн-ігор;
· пропозиція проголосувати „за” чи „проти” когось в образливому опитуванні;
· провокування підлітків до самогубства чи понівечення себе (групи смерті типу „Синій кит”);
· створення підробних сторінок у соцмережах, викрадення даних для формування онлайн-клону;
· надсилання фотографій із відвертим зображенням (як правило, дорослі надсилають дітям);
· пропозиції до дітей надсилати їх особисті фотографії відвертого характеру та заклик до сексуальних розмов чи переписок за допомогою месенджерів;
· тролінг (надсилання погрозливих, грубих повідомлень у соціальних мережах, чатах чи онлайн-іграх) спрямований, швидше, на дорослих. У світлі останніх подій це нерідко стає одним зі способів ведення інформаційних війн.
Як захистити дитину від кіберцькування?
Здійснюйте батьківський контроль. Робіть це обережно з огляду на вікові особливості дітей (для молодших – обмежте доступ до сумнівних сайтів, для старших – час від часу переглядайте історію браузеру).
Застерігайте від передачі інформації у мережі. Поясніть, що є речі, про які не говорять зі сторонніми: прізвище, номер телефону, адреса, місце та час роботи батьків, відвідування школи та гуртків – мають бути збережені у секреті.
Навчіть критично ставитися до інформації в Інтернеті. Не все, що написано в мережі – правда. Якщо у дитини є сумніви в достовірності – хай запитує у старших.
Розкажіть про правила поведінки в мережі. В Інтернеті вони такі самі, як і в реальності, зокрема, повага до співрозмовників.
Станьте прикладом. Оволодійте навичками безпечного користування Інтернетом, використовуйте його за призначенням і ваші діти робитимуть так само.
Боротьбу з кібербулінгом ускладнює безкарність в інтернет-просторі, коли кожен може видати себе за будь-кого, не відповідаючи за наслідки. Найкраще, що можуть зробити батьки – виховати в дитини упевненість в собі, розказувати їй про небезпеку, будувати довірливі відносини. Тоді, у разі виникнення такої негативної ситуації, дитина одразу ж звернеться за допомогою до дорослих або ж не реагуватиме на негатив.
Дуже важливо, щоб батьки, вихователі, вчителі об’єднались проти кібербулінгу, який знищує особистість, змінює світогляд. Кожен на своєму рівні повинен приділяти увагу збереженню моралі і духовності особистості.
Протидія булінгу в ЗДО
«Профілактика булінгу в ЗДО»
Булінг – це будь-яка агресивна поведінка однієї людини чи групи людей, які не є родичами жертви, що повторюється неодноразово або має очевидні передумови для повторення. Булінг– це залякування, фізичний або психологічний терор, спрямований на те, щоб викликати в іншого страх і тим самим підпорядкувати його собі. Булінг- це регулярна негативна поведінка одного працівника по відношенню до іншого або до цілої групи його колег,або однієї дитини до іншої. Він включає різні прискіпування через дрібниці, часто зовсім необґрунтовані, негативну оцінку роботи або відмова від будь-якої оцінки, прагнення ізолювати працівника або групи працівників від інших, розпускання брудних чуток. На наш погляд, всі ці визначення у повному обсязі виражають сутність булінгу, а висвітлюють лише деякі його аспекти. Ми прийшли до висновку, що булінгом можна вважати умисне, що не спрямоване на самозахист і не санкціоноване нормативно-правовими актами держави, тривале ( або таке, що повторюється) фізичне або психологічне насильство з боку індивіда або групи, які мають певні переваги (фізичні, психологічні, адміністративні тощо) до індивіда, і що відбувається переважно в організованих колективах з певною особистою метою. Булінг (bullying, від анг. Bully– хуліган, забіяка, задира, грубіян) визначається як утиск, дискримінація, цькування. Визначають булінг як тривалий процес свідомого фізичного і /або психологічного жорстокого ставлення, з боку одної особи або окремої групи до інших.
Види булінгу: фізичний, вербальний, прихований.
Фізичний булінг проявляється у вигляді таких дій, як удари, підніжки, щипки. Цей вид насильства більш характерний для хлопчиків, які частіше схильні до прояву фізичної агресії.
Вербальний (психологічний): образи, погрози, непристойні епітети соціального, расистського, релігійного характеру або інші принизливі висловлювання щодо жертви.
Прихований булінг не завжди легко розпізнати. Це поширення пліток, брехня або звинувачення, спрямовані на те, щоб зруйнувати або похитнути соціальні зв’язки людини. Цей вид булінгу більш характерний для дівчат. Вважається, що вони оцінюють соціальні взаємини як пріоритетні, тому їх агресія більше спрямована на соціальне ізолювання жертви.
Незважаючи на різноманітність форм булінгу, всі вони мають загальні характерні риси:– упередженість і агресивність дій, спрямованих проти жертви;– дисбаланс статусів кривдника і жертви, який може проявлятися у різному соціальному становищі, фізичних, фізіологічних, фінансових можливостях, культурній, релігійній або расовій належності;– розуміння ймовірності повторення таких ситуацій;– гостра емоційна реакція жертви на прояви булінгу.
Типи булінгу пов’язані з соціальним статусом жертви: аутсайдерство вихованця у закладі дошкільної освіти проявляється актами насильства або цькування, а також її неприйняттям та ігноруванням.
Умілий провокатор постарається інтерпретувати негативно будь-яку реакцію. Якщо жертва залишиться пасивною, то буде звинувачена в небажанні відповідати. Якщо жертва відповість, то відповідь буде перекривлено і оголошено хамством або брехнею. Таким чином, створюється привід для нового обвинувачення. Наступного разу, під час зустрічі з жертвою, провокатор використовує привід знову, і жертва опиняється у пастці. Отже, механізмом втягування є провокація, особливо, якщо йдеться про фізичну форму цькування і вербальних переслідувань. Цей прийом може використовуватись і для обґрунтування ізоляції людини.
Ініціаторами цькування також можуть бути такі діти, які:
– мріють бути лідерами у групі;– бажають перебувати у центрі уваги;– впевнені у своїй перевазі над жертвою;– не визнають компромісів;– агресивні, які самостверджується у цькуванні жертви;
– мають слабкий рівень самоконтролю.
«Спільники» булерів найчастіше такі діти, які:
– бояться бути на місці жертви;
– цінують свої відносини з лідером;
– не вміють співпереживати і співчувати іншим;– не мають власної ініціативи;– сприймають цькування як розвагу;– мають жорстоких батьків;– виховуються у неблагополучних сім’ях й відчули насильство від старших членів родини.
Необхідно підкреслити, що будь-яка дитина може стати об’єктом для насильницьких дій. Також жертвами булінгу можуть стати діти, які:
– вірять, що заслуговують ролі жертви, і пасивно очікують насильства від переслідувачів;– страждають від самотності;
– походять із соціально-неблагополучних сімей;– зазнають фізичного насильства вдома;– страждають від комплексу неповноцінності;– не вірять, що педагоги їх захистять;– не вважають себе значущою частиною свого колективу;
Діяльність щодо запобігання булінгу.
Принципи організації роботи у закладі дошкільної освіти.
Психолого-педагогічна діяльність, спрямована на профілактику і подолання булінгу. Системності– робота організовується з урахуванням інтересів вихованців та залученням усіх учасників освітнього процесу: адміністрації, педагогів, вихованців.
Технології, правила, процедури і прийоми роботи з зупинення булінгу у навчальному закладі.Перший етап протидії насиллю у навчальному закладі – організація ефективної роботивихователя, щодо запобігання булінгу.Другий етап– здійснення заходів, спрямованих безпосередньо проти булінга. Ці заходи реалізуються лише після успішного налагодження стосунків між вихователями та вихованцями.
Отже, робота з подоланню булінгу складається з: профілактичної роботи з вихованцями; роботи з батьками; надання спеціальної допомоги учасникам булінгу. Однією з можливих форм роботи, що спрямована на профілактику насильства у навчальному закладі, може бутиарт-терапія: вивчення літературних творів, ілюстрація, інсценування. Моделювання альтернативного варіанту розвитку подій.
Арт-терапевтичні методи запобігання булінгу.
Для профілактики булінгу можна використовувати літературні твори, де висвітлюються проблеми цькування або споріднені з ними. У процесі обговорення прочитаного серед вихованців виникає співпереживання і розуміння почуттів героїв. Для кожної вікової групи можна підібрати книжки, під час обговорення яких, вони зможуть ідентифікувати себе з героями, котрі відчувають страждання. В літературі на цю тему, часто є персонажі, які, незважаючи на небезпеку, що загрожує їм, відновлюють порядок і справедливість. Такий персонаж стає поруч з тим, кому погано, і разом вони протистоять несправедливості.